Фортеця Святої Елисавети

Будівництво фортеці в межиріччі Інгулу і Сугоклеї було обумовлено історичною необхідністю. Воно почалося 18 червня 1754 року. Креслення і внутрішнє планування склав архітектор Віст, роботами по спорудженню укріплень керував інженер-полковник Менцелиус, загальне керівництво здійснював генерал-майор Глєбов, що став її першим комендантом.

Побудована за три роки фортеця являла собою земляний вал у вигляді замкнутого багатокутника. Головну її міць складали 6 бастіонів і 6 равелінів, у яких розміщалося біля тисячі гармат, знятих із військових кораблів і раніше скасованих укріплень.

Загальна територія складала 57 гектарів. В'їзних воріт було троє: Троїцькі і Всесвятські стояли на місцях існуючих в'їздів, Воздвиженські знаходилися з південно-східного боку.

У 1794 році при коменданті генерал-майорі Петерсоні вона була роззброєна (гармати та іншу зброю передали до Херсонської фортеці, будівництво якої завершилося у 1787 році), а у 1805 році при коменданті генерал-майорі Альвінцеві ліквідована. Збереглися дві гармати, що стоять на п'єдесталах при в'їзді на територію фортеці.

У різний час тут перебували видатні російські полководці Олександр Суворов і Михайло Кутузов, ніс нелегку солдатську службу майбутній керівник селянського повстання в Росії Омелян Пугачов. У роки Кримської війни тут розташовувався госпіталь, у якому якийсь час працював відомий російський хірург Микола Пирогов.

Одночасно з будівництвом укріплень зводилися казарми для солдатів, будинки для офіцерів, соборна церква, кузня і різні господарські будівлі. Частина цих споруджень збереглася до наших днів. Це прямокутні у плані одноповерхові будівлі коридорного типу з окремими входами для взводів. Для зведення стін застосовувався місцевий камінь вапняк на вапняному розчині. Потім будинок тинькували і білили вапном.

Нині територія фортеці покрита густою зеленню, серед якої проглядаються збережені будівлі ХVІІІ сторіччя (в них розміщена міська лікарня №1). Тут знаходиться меморіал Вічного вогню на військовому цвинтарі.

Колишнє юнкерське кавалерійське училище

Із 1829 року Єлисаветград став центром військових поселень на півдні України. У місті розмістили штаб-квартиру резервного кавалерійського корпуса. Постійно проводилися збори, огляди й інші військові заходи за участю вищих царських сановників і самого царя.

Протягом 1830-х років створюється комплекс юнкерського кавалерійського училища, що і понині займає величезну площу у самому центрі міста. До революції училище було самим більшим навчальним закладом міста.

На плані міста 1854 року визначено місце і планувальну композицію майбутнього комплексу кавалерійського юнкерського училища. Ядром цієї композиції став плац (нині Ковалівський парк).

Присутній на маневрах 1847 року Микола І власноручно зробив закладення палацевого і штабних корпусів адміністративного центру військових поселень.

Однак будівництво було розпочато лише весною наступного 1848 року. Автором проекту був архітектор з Одеси Верлон, а керував проектно-кошторисними роботами одеський технік-будівельник Шумилін. У комплекс увійшли: 3-поверховий палацевий корпус, 3-поверхові штабний і навчальний корпуси, манеж, будинок офіцерського зібрання, стайні.

Комплекс юнкерського кавалерійського училища являє значну цінність, як зразок архітектури пізнього класицизму і як об'єкт історії.

Свято-Покровська церква

Побудована на місці дерев'яної у 1849 році по проекту архітектора Костянтина Тонна, іконостас виконаний архітектором Андреєвим.

Розпочато будівництво на кошти купця Петра Щедріна. Після його смерті на завершення церкви кошти виділили з казни "комиссией, учрежденной для постройки дворцовых зданий в г.Елисаветграде" у російсько-візантійському стилі.

Грецько-Володимирська церква (Кафедральний Собор)

Розташований у центральній частині міста, де були поселення греків, які і побудували у 1812 році "тщанием священнослужителей церковного старосты и парафиян" церкву.

Дзвіниця споруджена 1828 року.

Побудована по типовому проекту у стилі класицизму.

Колишня жіноча гімназія

Побудована у 1901–1902 роках за проектом архітектора Олександра Лишневського у стилі еклектики з впливом давньоруського стилю.

Являє собою архітектурну цінність через використання у цегельному муруванні елементів дерев'яного російського зодчества.

Колишній приватний будинок Марущака

Побудований у 1880–1890 роках на кошти колишнього земельного гласного Івана Марущака у стилі еклектики з впливом форм бароко.

Автор проекту невідомий.

Початкове функціональне використання: перший поверх – торгові приміщення; другий – житлові приміщення.

Своїм декоративним оздобленням складає художню цінність і є одним з архітектурних зразків міського помешкання кінця ХІХ століття.

Колишнє Земське реальне училище

Побудоване у 1873 році у формах класицизму. Автора проекту не встановлено.

Початкове призначення – навчальний заклад.

У 1898 році по проекту інженера Шостовського виконано прибудову з боку північно-східного крила для розміщення у ній пансіону.

У 1899 році по проекту архітектора Олександра Лишневського з боку північно-західного двірського фасаду була виконана прибудова домової церкви.

Будинок являє собою визначну архітектурну цінність як один із зразків будівель навчальних закладів кінця ХІХ століття.

Комплекс лікарні Св.Анни Червоного Хреста

Розпочато будівництво у червні 1902 року, завершено – у травні 1904 року. Будувалася на кошти купчихи Ганни Дмитрян.

Проект генплану розроблений архітектором Олександром Лишневським. У процесі будівництва коректувався архітектором Яковом Паученко, інженерне оснащення і його монтаж виконаний інженером Таммом при консультації земського лікаря Юцевича.

Побудовано в стилі еклектики з впливом давньоруського стилю, надавши цегельному муруванню мотиви дерев'яного зодчества.

Колишній приватний будинок Паученко

Розташований у східній частині міста, побудований на початку ХХ століття у неоросійському стилі на кошти міщанина Василя Паученко. Автор проекту Яків Паученко.

У даний час тут розміщується музей художника Осьмьоркіна.

Являє собою історико-архітектурний інтерес стильового направлення еклектики, так званого мурованого варіанту неоросійського стилю кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Колишній приватний будинок Барського

Розташований у центральній частині міста. Побудований 1885–1905 рр. на кошти місцевого купця першої гільдії Барського у стилі модерн, інтер'єри виконані у стилі бароко.

Автор проекту архітектор Олександр Лишневський. У даний час тут розміщується обласний краєзнавчий музей.

Являє собою архітектурно-художню цінність стилю модерн індивідуальної забудови міста кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Синагога

Знаходиться в центральній частині міста, побудована на місці старої синагоги 1853 року, що була зруйнована в 1895 р. через аварійність конструкцій.

У 1895–1897 рр. збудовано існуючу "головну синагогу" по проекту архітектора Олександра Лишневського на кошти єврейської громади.

Оригінальне спорудження будинку виконано у характерному еклектичному стилі кінця ХIХ століття з романтичним напрямком мавританського стилю.

Належить до видатної спадщини архітектурної школи еклектики в Україні.